Історія справи

Постанова ВГСУ від 24.03.2015 року у справі №910/2272/14
Постанова ВГСУ від 19.08.2014 року у справі №910/2272/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Справа № 910/2272/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України "НАК "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 у справі№ 910/2272/14 Господарського суду міста Києваза позовомДочірньої компанії "Газ України "НАК "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія"

простягнення 138379,42 грн. пені та 50198,23 грн. 3% річних,за участю представників сторінвід позивача:не з'явились,від відповідача:Комісар С.П. (довіреність № 3 від 16.01.2015), Потоцький С.М. (довіреність № 85 від 29.12.2014),

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у лютому 2014 року звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-енергія" про стягнення з відповідача 138379,42 грн. пені та 50198,23 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 у справі № 910/2272/14 (суддя Паламар П.І.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-енергія" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 17607,57 грн. три проценти річних з простроченої суми, 18767,99 грн. пені, 2228,95 грн. витрат з оплати судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 (у складі колегії суддів: Яковлєва М.Л. - головуючого, Авдєєва П.В., Куксова В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 у справі № 910/2272/14 Господарського суду міста Києва залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2014 у справі № 910/2272/14 (у складі колегії суддів: Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідача), Жаботіної Г.В., Палія В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 у справі № 910/2272/14 Господарського суду міста Києва скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 у справі № 910/2272/14 (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 (у складі колегія суддів: Смірнової Л.Г. - головуючого, Кропивної Л.В., Чорної Л.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 93839,94 грн. пені, 17607,57 грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 у справі № 910/2272/14 Господарського суду міста Києва, Дочірня компанія "Газ України "НАК "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 у справі № 910/2272/14 щодо відмови у стягненні 32590,66 грн. 3% річних та 44539,48 грн. пені, і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного

Судами встановлено, що між ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-енергія" (покупець) 20.12.2010 укладений договір №06/10-2602-ТЕ-29 про закупівлю природного газу за державні кошти.

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ в обсягах, зазначених у пункті 1.2 цього договору.

Постачальник передає покупцеві з 01.01.2011 по 31.12.2011 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 15094 тис. куб. м. (пункт 1.2. договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додатну вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім цього:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., ПДВ - 20 %.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 16467554,00 грн., ПДВ 20 %, всього з ПДВ -19761064,80 грн.

Згідно з умовами пункту 4.1 договору, оплата за природний газ та послуги з його транспортування здійснюється в наступному порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованого місячного обсягу проводиться не пізніше 10-го числа поточного місяця, наступні оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованого місячного обсягу до 20-го та 30 (31)-го числа поточного місяця, остаточний розрахунок здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 7.3.1 договору, у разі невиконання покупцем умов пункт 4.1 цього договору він повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк дії договору, відповідно до умов пункту 10.1 договору, встановлений з моменту його підписання сторонами і діє в частині поставки газу з 01.01.2011 до 31.12.2011, в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивачем передано відповідачу протягом січня-вересня 2011 року природного газу в обсязі 10030616 куб. м. на загальну суму 13132082,50 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.01.2011, від 28.02.2011, від 31.03.2011, від 30.04.2011, від 31.05.2011, від 30.06.2011, від 31.07.2011, від 31.08.2011, від 30.09.2011.

Зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ за договором купівлі-продажу відповідачем виконано з порушенням строків оплати.

Відповідач вказував, що заборгованість за договором виникла як різниця в тарифах на теплову енергію, що постачалася для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування, і на сплату яких державою перераховуються субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання" (стаття 2 Закону).

Статтею 8 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлено загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності (що мало місце в даному випадку), орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік", перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з листами Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 12.05.2011 Національної комісії регулювання електроенергетики України від 18.01.2011 та від 15.07.2011, відшкодування з державного бюджету різниці в тарифах у 2011 році не проводилося.

На виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 №517 "Про затвердження порядку та умов надання у 2012 році субвенцій з державного бюджету місцевим на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або органами державної влади чи місцевого самоврядування".

Пунктом 1 постанови КМУ № 517 визначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.

Судами встановлено, що відповідно до постанови КМУ №517 між учасниками розрахунків, до яких належать ТОВ "Брок-Енергія" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", а також Територіальним органом Казначейства у Сумській області, Головним фінансовим управлінням Сумської облдержадміністрації, Управлінням фінансів Охтирської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Охтирської міської ради, 24.07.2012 укладений договір про організацію взаєморозрахунків №29/517-ГУ.

За вказаним договором сторонами обумовлено порядок проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статті 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", а також Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМУ №517 від 11.06.2012.

Відповідно до умов указаного договору сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ 2011 року за вказаним договором у розмірі 150000 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету Сумської області для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

На виконання договору про організацію взаєморозрахунків №29/517-ГУ ТОВ "Брок-Енергія" перерахувало бюджетні кошти на рахунок НАК "Нафтогаз України" за спожитий природний газ за договором закупівлі природного газу за державні кошти №06/10-2602-ТЕ-29 від 20.12.2010 у період з січня 2011 року по вересень 2011 року загальною сумою 150000,00грн. з призначенням платежу - на погашення заборгованості в різниці тарифів на теплову енергію, що підтверджується платіжним дорученням №66 від 14.08.2012.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання боржник повинен передати кредиторові грошову суму або інше майно, що є неустойкою (штрафом, пенею).

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами укладено договір про організацію взаєморозрахунків №29/517-ГУ. Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що у такий спосіб сторонами змінено умови договору про порядок і строк проведення розрахунків за природний газ.

У пункті 12 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості за договором закупівлі природного газу.

Суди дійшли до правильного висновку, що підстав для стягнення пені, передбаченої пунктом 7.3.1 договору про закупівлю природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання у вигляді нарахування матеріальних втрат за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, в частині зміненого зобов'язання (про сплату вартості газу на 150000,00 грн.) у позивача немає.

Судами встановлено, що відповідачем у березні 2011 року мало місце прострочення оплати у сумі 1000139,38 грн., у квітні 2011 року - 990491,32 грн., у травні 2011 року - 263383,20 грн., у червні 2011 року - 121570,80 грн., у липні 2011 року - 597253,54 грн., у серпні 2011 року - 606816,09 грн., у вересні 2011 року - 1478836,26 грн. Вказану суму заборгованості не охоплено предметом договору про організацію взаєморозрахунків, а тому за порушення зобов'язання відповідач має сплатити позивачу належну на підставі пункту 7.3.1 договору пеню у сумі 93839,94 грн.

Відповідно до частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат із врахуванням визначеного судом розміру заборгованості, суди дійшли до правильного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17607,57 грн. 3% річних від простроченої суми.

Щодо клопотання ТОВ "Брок-енергія" про зменшення розміру пені на підставі статті 233 Господарського кодексу України суди дійшли до правильного висновку, що у його задоволенні необхідно відмовити, оскільки у судовому засіданні факт порушення строків оплати за природний газ відповідачем вста--новлений, а його доводи про те, що позивач протягом тривалого часу безоплатно користувався грошовими коштами відповідача не спростовують висновків суду про наявність порушення зобов'язання та підстав для нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 у справі № 910/2272/14 Господарського суду міста Києва підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України "НАК "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 у справі № 910/2272/14 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 у справі № 910/2272/14 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.